Уряд ухвалив розроблену Мінсоцполітики постанову, що має принципове значення для українців, які працювали або зараз працюють за кордоном в країнах, з якими відсутній міжнародний договір про взаємне зарахування стажу роботи. Відтепер вони можуть врахувати страховий стаж, отриманий за межами країни, при призначенні пенсії в Україні.

Важливо, що зарахування періодів роботи до страхового стажу в країнах, з якими укладено міжнародні договори, здійснюється на умовах таких договорів.

До прикладу: людина пропрацювала в Україні 25 років і ще 7 років – за кордоном. Для призначення пенсії у віці 60 років зараз потрібно мати 32 роки страхового стажу.

Якщо додати (врахувати) 7 років страхового стажу за межами України до стажу в Україні, – людина отримає право на призначення пенсії в 60 років.

Звертаємо увагу, що страховий стаж, набутий за межами України, враховується тільки для визначення права на пенсію. Він не впливає на розмір пенсії (за винятком окремих країн, з якими укладено відповідні договори (Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян (вчинена 07.10.1996 в м. Мадриді, ратифікована 17.12.1997, набрала чинності 27.03.1998).

Тож, що зробити, якщо вам потрібно врахувати страховий стаж, набутий за кордоном, до страхового стажу для призначення пенсії в Україні? 

Отримати в країні, де ви працювали, офіційний документ (кожна країна має свої форми документів для підтвердження страхового стажу), він підтверджуватиме, що ви працювали офіційно і, відповідно, період роботи у цій державі може бути зарахований до страхового стажу.

Щоб отримати такий підтвердний документ, треба звернутися до пенсійного органу держави, в якій ви працювали (наприклад, в Іспанії – Seguridad social/Національний інститут соціального забезпечення).

Якщо ж склалась ситуація, що ви не маєте можливості отримати такий документ (наприклад, перебуваєте наразі в Україні), є ще один шлях – звернутись до найближчого територіального відділення Пенсійного фонду України. Тоді для вирішення вашої проблеми ПФУ зробить запит до Міністерства закордонних справ України, яке, своєю чергою, надішле запит до пенсійного органу країни, де ви працювали.

Для того, щоб пенсія була призначена вчасно, радимо заздалегідь потурбуватись про наявність всіх документів – за півроку-рік до досягнення пенсійного віку (враховуючи, що документообіг між країнами потребує часу).

Звертаємо увагу, що іноді можуть траплятися випадки, коли пенсійний орган країни, де ви працювали, не володіє повною інформацією про вас (наприклад, ви працювали у той час, коли не були введені в дію сучасні цифрові системи обліку інформації). Які саме документи є релевантними для підтвердження періодів роботи, – варто уточнити безпосередньо в пенсійному органі країни, де ви працювали.

Не забути уточнити, чи отриманий підтвердний документ визнається дійсним в Україні чи його потрібно додатково засвідчувати (легалізувати чи проставляти апостиль).

Можливі варіанти:

1. НЕ потрібно легалізувати чи проставляти апостиль, якщо країна, в якій Ви працювали, має з Україною договір про правову допомогу, яким передбачено звільнення від цієї процедури (Болгарія, Грузія, Естонія, Литва, Македонія, Польща, Румунія, Сербія, Чорногорія, Чехія, Молдова, Узбекистан).

2. Під час воєнного стану та протягом 6-ти місяців після його припинення чи скасування НЕ потрібно легалізувати чи проставляти апостиль, якщо країна, в якій Ви працювали, є членом Співдружності незалежних держав (СНД: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменістан, росія);

3. Потрібно засвідчити документ апостилем (це спеціальний штамп), якщо країна, в якій Ви працювали та отримали його, є учасницею т.зв. Гаазької конвенції 1961 року про апостиль (з переліком всіх країн-учасниць конвенції можна ознайомитися за посиланням: https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/?cid=41), крім країн, зазначених вище в пунктах 1 та 2.

Апостиль може проставлятися виключно уповноваженим органом іноземної держави, де було видано такий документ (в різних державах це будуть різні органи, потрібно з’ясовувати на місці).

4. Потрібно легалізувати документ, якщо країна, в якій Ви працювали та отримали його, не має з Україною договору про правову допомогу (який звільняє від процедури легалізації або проставлення апостиля), не є учасницею т.зв. Гаазької конвенції 1961 року про апостиль (пункт 3) та не є членом СНД (пункт 2).

Процедура консульської легалізації іноземного документа здійснюється відповідно до законодавства країни, яка видає документ та полягає в його засвідченні (проставленні „легалізаційних” штампів) компетентними органами. Як правило, завершальними етапами такої процедури є:

- засвідчення документа в Міністерстві закордонних справ країни видачі документа, а потім – у закордонній дипломатичній установі України (посольстві або консульстві України) АБО

- засвідчення в Міністерстві закордонних справ країни видачі документа, далі – в посольстві цієї країни, яке знаходиться в Україні, а потім – у Департаменті консульської служби Міністерства закордонних справ України (ДКС МЗС України).

Після цього документ готовий для використання в Україні.

Увага! З інформацією про порядок легалізації документів можна ознайомитися на офіційній сторінці посольства України в країні видачі документа.

Не забудьте про переклад на українську мову документа, складеного іноземною мовою. В Україні офіційний переклад засвідчується у нотаріальному порядку. За кордоном – місцевими органами (це можуть бути перекладачі чи нотаріуси, в залежності від країни). Якщо переклад документа було зроблено закордоном, Вам необхідно також його додатково засвідчити у той самий спосіб, яким було засвідчено сам документ (апостиль чи легалізація).

Після цього передати документ Пенсійному фонду в Україні для зарахування страхового стажу, набутого за межами України.

ПЕРЕЛІК

міжнародних договорів в сфері соціального забезпечення

Угода між Союзом РСР і Угорською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення (вчинена в м. Будапешт 20.12.1962 р., ратифікована 31.05.1963 р., набула чинності з 12.04.1963);

Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Монгольською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення (вчинена в м. Улан-Батор 06.04.1981, ратифікована 02.12.1981, набула чинності 28.01.1982);

Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Румунською Народною Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення (вчинена в м. Бухарест 24.12.1960, ратифікована 10.05.1961, набула чинності 27.06.1961);

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (вчинена в м. Тбілісі 09.01.1995, ратифікована 22.11.1995);

Угода між Урядом України Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (вчинена в м. Баку 28.07.1995, ратифікована 07.05.1996);

Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення (вчинена в м. Кишиневі 29.08.1995, ратифікована 29.10.1996, набрала чинності 19.11.1996);

Угода між Україною і Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян (вчинена 07.10.1996 в м. Мадриді, ратифікована 17.12.1997, набрала чинності 27.03.1998);

Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення (вчинений 26.02.1998 в м. Києві, ратифікований 19.03.1999, набрав чинності 11.06.1999);

Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення (вчинений 23.04.2001 в м. Вільнюсі, ратифікований 10.01.2002, набрав чинності 08.02.2002);

Договір між Україною та Республікою Болгарія про соціальне забезпечення (вчинений 04.09.2001 в м. Софія, ратифікований 22.11.2002, набрав чинності 01.04.2003);

Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення (вчинена 07.07.2009 в м. Лісабон, ратифікована 21.12.2011, набрала чинності 01.03.2012);

Договір між Україною та Словацькою Республікою про соціальне забезпечення (вчинений 05.12.2000 в м. Братиславі, ратифікований 20.09.2001, набрав чинності 01.01.2002);

Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення (вчинений 04.07.2001 в м. Києві, ратифікований 22.11.2002, набрав чинності 01.04.2003);

Угода між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення (вчинена 05.10.2010 в м. Таллінні, ратифікована 02.11.2011, набрала чинності 01.02.2012);

Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення (вчинена 18.05.2012 в м. Києві, ратифікована 05.09.2013, набрала чинності 01.01.2014).